Індивідуальна програма розвитку

 

Складання індивідуальної програми розвитку дитини з особливими потребами в умовах освітніх закладів інтернатного типу (навчально-реабілітаційних центрів, центрів соціально-психологічної реабілітації)

 

В.В. Павлюх,

старший викладач кафедри

педагогіки, психології

і корекційної освіти

 

Сучасне законодавство України в галузі освіти забезпечує правові засади подальшого розвитку системи освіти в частині створення умов для навчання, реабілітації, соціальної адаптації, інтеграції в суспільство дітей з особливими потребами, у тому числі з інвалідністю [8].

Відповідно до нормативно-правових актів діти з особливими потребами можуть здобувати освіту у різних типах загальноосвітніх навчальних закладів: спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах (спеціальні загальноосвітні школи з продовженим днем, школи-інтернати, спеціальні навчально-виховні комплекси, об’єднання, навчально-реабілітаційні центри далі — НРЦ), загальноосвітніх школах зі спеціальними та інклюзивними класами. Для учнів, які за станом здоров’я не можуть відвідувати навчальний заклад, місцеві органи управління освітою організовують індивідуальне або дистанційне навчання. Право вибору навчального закладу або форми навчання належить батькам дитини [18].   

З урахуванням державної політики, сучасних тенденцій розвитку сфери освіти в контексті Конвенції про права інвалідів, у зв’язку із запровадженням альтарнативних форм навчання відбувається процес оптимізації мережі інтернатних закладів разом з розгортанням мережі альтернативних закладів (навчально-реабалітаційних центрів, центрів психолого-педагогічної реабілітації, центрів ранньої допомоги, ресурсних центрів та ін.) Така стратегія розширює можливості вибору батьками дітей з особливими потребами закладу для навчання таких дітей, створює умови для їх соціалізації, інтеграції в суспільство.

Передумовою у забезпеченні успішності навчання дитини з особливими освітніми потребами у загальноосвітньому навчальному закладі є індивідуалізація навчально-виховного процесу. Індивідуальне планування навчально-виховного процесу  має на меті:

- розроблення комплексної програми розвитку дитини з особливими освітніми потребами, що допоможе пристосувати середовище до потреб дитини;

- надання додаткових послуг та форм підтримки у процесі навчання та виховання;

- організацію спостереження за динамікою розвитку учня [22].

Організовувати навчально-виховний процес таких дітей необхідно у комплексному поєднанні з корекційно-розвитковою роботою відповідно до особливостей психофізичного розвитку дітей. Така робота на основі індивідуального підходу здійснюється не лише у спеціальних навчальних закладах, а й у навчально-реабілітаційних центрах (НРЦ).

Законодавство в галузі освіти передбачає можливість створення загальноосвітнього навчального закладу нового типу — навчально-реабілітаційний центр (для дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими складними вадами розвитку). Саме у таких центрах діти з інвалідністю, ускладненою тяжкими порушеннями розвитку (у тому числі діти, які самостійно не пересуваються), можуть здобувати освіту відповідного рівня у поєднанні з реабілітаційними послугами [14, с.2].

Головними завданнями Центру є:

- забезпечення права дітей із складними вадами розвитку на здобуття відповідного рівня дошкільної та загальної середньої освіти відповідно до їх можливостей, здібностей з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку;

 

- забезпечення ранньої соціалізації та підготовки таких дітей до здобуття відповідного рівня дошкільної та загальної середньої освіти шляхом спеціально організованого навчально-виховного процесу в комплексі з психолого-педагогічною, медичною, фізичною, соціальною реабілітацією [14, с. 3].

Система наукового обґрунтування та фахового супроводження процесу реабілітації дітей з тяжкими порушеннями розвитку в умовах їхнього навчання в НРЦ передбачає послідовне вирішення комплексних проблем, починаючи від складання індивідуальних навчально-реабілітаційних програм на основі індивідуальної програми реабілітації дитини-інваліда з наступним їх коригуванням. При цьому педагогічними, медичними працівниками забезпечується специфічність процесу реабілітації дитини з інвалідністю на основі здійснення індивідуального підходу, оскільки такі діти потребують фахового супроводження і підтримки на всіх вікових етапах, особливо в дошкільному та молодшому шкільному віці.

Саме НРЦ забезпечує надання системної кваліфікованої реабілітаційної та корекційно-розвиткової допомоги дітям з особливими потребами, в першу чергу, дітям з тяжкими комплексними порушеннями психофізичного розвитку, які навчаються чи виховуються в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах, за альтернативними формами  навчання .

Діти із складними вадами розвитку – це діти з вадами слуху, зору, опорно-рухового апарату у поєднанні  з розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку, помірною розумовою відсталістю, сліпоглухі, діти, які пересуваються на інвалідних візках,  та інші [14, с.4].

Діти з тяжкими порушеннями опорно-рухового апарату, які самостійно не пересуваються і потребують індивідуального догляду, зараховуються до інклюзивних груп при забезпеченні постійного супроводу асистентом дитини. Така норма встановлена пунктом 7 Порядку комплектування інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах, затвердженого спільним наказом МОН та МОЗ від 06.02.2015 за № 104/52.

Необхідно зазначити, що відповідно до Положення про навчально-реабілітаційний центр, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту  України від  16.08.2012 № 920 (зареєстрованим  у Міністерстві юстиції 05 вересня 2012 року за № 1502/21814), навчально-реабілітаційні центри забезпечують реалізацію права на освіту та здійснення комплексних реабілітаційних заходів, спрямованих на відновлення здоров’я, дітям із складними вадами психофізичного розвитку. З метою розвитку мережі НРЦ Міністерством затверджено перспективний план відкриття цих закладів у регіонах (наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 20.11.2012 № 1299 «Про затвердження перспективного плану розвитку навчально-реабілітаційних центрів»).

Діяльність усіх навчальних закладів для дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі НРЦ,  повинна організовуватися згідно Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до улаштування, утримання і режиму спеціальних загальноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, та навчально-реабілітаційних центрів», затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я від 20.02.2013 № 144, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 березня 2013 р. за № 410/22942.

Необхідно акцентувати увагу, що спеціальна школа-інтернат і НРЦ – це різні типи загальноосвітніх навчальних закладів, з різними функціями, тому недопустимо реорганізовувати спеціальні загальноосвітні школи-інтернати у навчально-реабілітаційні центри, якщо зміст їх діяльності не відповідає Положенню про НРЦ. Структурними підрозділами Центру є:

-                     дошкільне відділення, у складі якого функціонують спеціальні групи денного та цілодобового (п’ятиденного) перебування для дітей віком від 2 до 6 (7) років;

-                     спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку I-III ступенів (далі - спеціальна школа (школа-інтернат), де передбачається денне або цілодобове перебування учнів;

-                     реабілітаційне відділення включає медичну реабілітацію, психолого-педагогічну, фізичну, соціально-побутову реабілітацію для надання реабілітаційних послуг згідно з індивідуальною програмою реабілітації дитини-інваліда, яка проживає в сім’ї, за станом здоров’я може відвідувати дошкільний чи загальноосвітній навчальний заклад або навчається за індивідуальною формою навчання. Реабілітація в Центрі носить комплексний характер і забезпечується психолого-педагогічними, соціально-побутовими, медичними (лікувально-відновлювальними, лікувально-профілактичними, реабілітаційними), фізичними заходами [14].

Права дітей з порушеннями психофізичного розвитку закріплені низкою законодавчих актів, спрямованих на забезпечення їм рівних з іншими дітьми можливостей для реалізації своїх конституційних прав, у тому числі права на освіту, та недопущення їх дискримінації.

Запровадження альтернативних форм навчання дітей з особливими потребами у будь-якому типі закладу передбачає створення відповідних умов: доступність будівель і приміщень, використання адекватних форм і методів навчально-виховної роботи, психолого-педагогічний супровід, співпраця з батьками (особами, які їх замінюють). Відповідні методичні листи розміщені на офіційному веб-сайті Міністерства і науки України в рубриці «Освіта дітей з особливими потребами».

З урахуванням зазначеного, керівники навчальних закладів, у яких навчаються діти із складними порушеннями розвитку, у тому числі діти з аутизмом, синдромом Дауна та інші, зобов’язані забезпечити доступ до навчально-виховного процесу асистента дитини з числа батьків або осіб, які їх замінюють, з урахуванням вимог санітарного законодавства [18].

З урахуванням актуальності питання звертаємо увагу на можливість створення, за наявності відповідної кількості дітей, окремих класів для учнів з розладами спектра аутизму. Саме у таких класах створюється навчально-корекційне середовище, що забезпечує індивідуальний психолого-педагогічний супровід учнів з розладами спектра аутизму для їх адаптації до шкільного життя та підготовки до навчання у спеціальних або загальноосвітніх навчальних закладах. Цьому сприятиме навчання дітей з аутизмом за індивідуальними программами розвитку, складеними з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку кожної дитини.

Для формування навичок соціальної поведінки такі діти потребують спеціальних умов у навмисне організованому середовищі. Чим раніше таке середовище для дитини буде створено, тим успішнішою буде її адаптація та соціалізація. Режимом функціонування зазначених закладів інтернатного  типу  (НРЦ, ЦСПР) передбачено проведення навчально-реабілітаційного процесу у першій та другій половині дня із забезпеченням постійного фахового психолого-педагогічного супроводу. Це, насамперед, передбачає продовження активної реабілітаційної роботи в другій половині дня з використанням фахового потенціалу, досвіду роботи різних фахівців.

Також при НРЦ можливе функціонування центру ранньої допомоги, в склад якого входить патронажна служба. Метою діяльності такого центру є надання  комплексної медико-психолого-педагогічної допомоги дітям зі складними порушеннями психофізичного розвитку раннього та дошкільного віку, що не належать до постійного контингенту НРЦ. В рамках роботи НРЦ можливо організувати в межах фонду заробітної плати виїзну форму роботи спеціалістів (надання корекційної допомоги дітям та консультування їх батьків на дому).

Навчально-виховний процес у НРЦ здійснюється у відповідності до статуту навчального закладу.

Звертаємо увагу, що відповідно до пункту 9.8. зазначених вище  Державних санітарних норм і правил, у спеціальних навчальних закладах та НРЦ кількість навчальних годин (сумарно інваріантна частина, варіативна, фізична культура) повинна становити на тиждень не більше: у підготовчому, 1-му класі - 20 годин, у 2-му - 21 годину, 3-4-му - 22 години, 5-му - 25 годин, 6-му - 28 годин, 7-му - 30 годин, 8-12-му - 32 години. Водночас, допускається використання авторських, регіональних  програм, які затверджуються науковими радами інститутів післядипломної педагогічної освіти.

Для складання індивідуальної програми розвитку дітей дошкільного та шкільного віку, незалежно від місця навчання дитини, рекомендуємо користуватися методичними рекомендаціями, наданими МОНмолодьспортом в інструктивно-методичних   листах від 18.05.2012 № 1/9-384  «Про організацію інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» та від 26.07.2012 № 1/9-529 «Про організацію психологічного і соціального супроводу в умовах інклюзивного навчання» [15; 17].

Для роботи з дітьми в спеціальній школі у складі НРЦ  використовуються навчальні програми для спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів та, у разі потреби, розробляються індивідуальні програми для кожної дитини відповідно до рівня її розвитку, знань, особливостей пізнавальної діяльності.

Окрім цього, Міністерством розроблено та надано гриф навчальним програмам для дітей з помірною розумовою відсталістю з основних предметів для початкової школи («Українська мова», «Я і Україна (довкілля)», «Трудове навчання», «Образотворче мистецтво», „Математика” (для підготовчих, 1-4 кл.), «Культура побуту» для 4-9 кл.; програма психолого-педагогічної корекції розвитку дітей з аутизмом), які також розміщено на офіційному сайті МОН та рекомендовано для роботи з дітьми зазначеної категорії в умовах НРЦ.

НРЦ, спеціальні загальноосвітні навчальні заклади, центри психолого-педагогічної реабілітації, ресурсні центри для дітей з особливими потребами та загальноосвітні школи повинні постійно працювати в контакті з науковцями, медичними працівниками, соціальними службами, громадськими організаціями [21].

Особливості умов виховання, навчання, утримання дітей та охоронно-педагогічного режиму в навчально-реабілітаційному центрі та центрі соціально-психологічної реабілітації обумовлені (пункт 1.5 Положення про Центри) [14]:

- спеціальною системою навчальної, виховної та корекційно-реабілітаційної роботи;

- створенням спеціальних умов для корекційної спрямованості навчання, виховання та подолання порушень фізичного та психічного розвитку, формування мовлення та інших психічних процесів, відновлення здоров’я;

- здійсненням індивідуального та диференційованого підходу у навчанні та реабілітації дітей із складними вадами розвитку з урахуванням характеру порушення.

Обов’язковим напрямом діяльності цих навчальних закладів має бути  просвітницька робота, яка ведеться в громаді за місцем розташування закладу.  Важливим при цьому є залучення засобів масової інформації, розповсюдження передового досвіду роботи з дітьми з особливими потребами.

Для учнів з зі складними порушеннями психофізичного розвитку має розроблятися індивідуальна програма розвитку.

Індивідуальна програма розвитку розробляється групою фахівців (заступник директора з навчально-виховної роботи, вчителі різних спеціальностей, практичний психолог, реабілітолог, медична сестра та інші) з обов’язковим залученням батьків, або осіб, які їх замінюють, з метою визначення конкретних форм і методів навчання та виховання дитини з особливими освітніми потребами на основі рекомендацій відповідної психолого-медико-педагогічної консультації (ПМПК) та Типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку [17].

Обов’язковою умовою при складанні  індивідуальної програми  розвитку дитини є врахування висновків та рекомендацій ПМПК  щодо вибору для дитини посильного навантаження відповідно до можливостей та особливостей розвитку. Психолого-педагогічний супровід, логопедичний та інші види послуг, у тому числі  робота фахівців-реабілітологів (або інших фахівців) планується відповідно до діагностичних матеріалів з урахуванням можливостей дитини. Соціально-психологічне діагностування передбачає визначення соціально-психологічних особливостей дитини з метою оцінки її психоемоційного стану та прогнозування подальшого розвитку, встановлення та налагодження соціальних зв’язків дитини з найближчим оточенням. За результатами первинного соціально-психологічного діагностування розробляється індивідуальна програма реабілітації дитини та визначаються напрями допомоги.

Індивідуальна програма розвитку (ІПР) – це документ, який містить детальну інформацію про дитину і систему додаткових послуг, види необхідної адаптації та модифікації навчальних матеріалів, індивідуальну навчальну програму та за потреби індивідуальний навчальний план. ІПР розробляється та реалізується для кожної дитини зі складними порушеннями психофізичного розвитку [12]. Метою ІПР є визначення конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання дитини з особливими освітніми потребами.

Під час створення ІПР головна увага звертається на розробку найближчої зони розвитку дитини з урахуванням конкретних стратегій навчання і виховання.  Згідно нормативних документів, структура ІПР  повинна містити  наступні  компоненти:

 1. Загальна інформація про дитину: ім’я та прізвище, вік, телефони батьків, адреса, проблема розвитку (інформація про особливі освітні потреби), дата зарахування дитини до школи та строк, на який складається програма.

 2. Наявний рівень знань і вмінь. Група фахівців протягом 1-2 місяців (в залежності від складності комплексного порушення) вивчає можливості та потреби дитини, фіксує результати вивчення: її вміння, сильні якості та труднощі, стиль навчання (візуальний, кінестетичний, багатосенсорний та інші, особливо якщо один зі стилів домінує), у чому потрібна допомога. Важливим аспектом є діагностика практичним психологом психологічних особливостей (пам’яті, уваги, уяви, мислення, особливостей соціальної взаємодії та ін.) дитини з комплексними порушеннями, що стане основою адаптації та модифікації. Особливо важливо зазначити наступні фактори:

- характеристика пізнавальних процесів дитини;

- особливості емоційно-вольової сфери та мотивації до навчання;

- особливості поведінки;

- ставлення дитини до себе [19].

 3. Інформація щодо впливу порушень розвитку дитини на її здатність до навчання (відомості надані психолого-медико-педагогічною консультацією). Вся інформація повинна бути максимально точною, оскільки вона є підґрунтям для подальшого розроблення системи роботи з дитиною (компенсаторна спрямованість впливу на дитину з особливими потребами).

  4. Спеціальні та додаткові  освітні послуги. В індивідуальній програмі розвитку фіксується розклад занять з відповідними фахівцями (логопедом, фізіотерапевтом, практичним психологом, реабілітологом та іншими спеціалістами), вказується кількість і тривалість таких занять з дитиною.

 5. Адаптації/модифікації. При складанні індивідуальної програми розвитку необхідно проаналізувати, які адаптації та модифікації слід розробити для облаштування середовища, застосування належних навчальних методів, матеріалів, обладнання, урахування сенсорних, фізичних та інших потреб дитини.

Слід зазначити, що для дітей з комплексними порушеннями психофізичного розвитку  обов’язково необхідно передбачити модифікації у системі навчально-виховного процесу, оскільки такі діти мають не одне, а декілька порушень, що визначає специфіку їх навчання і виховання.

Модифікація полягає у трансформації характеру подачі матеріалу шляхом зміни змісту або концептуальної складності завдання. Наприклад, скорочення змісту навчального матеріалу та визначення змісту, який необхідно засвоїти та ін.

Адаптація полягає у зміні характеру подачі матеріалу, не змінюючи зміст або концептуальну складність завдання (використання навчальних завдань різного рівня складності; збільшення часу на виконання, зміна темпу занять, чергування видів діяльності, використання друкованих текстів з різним розміром шрифтів, опорних схем тощо).

Складовою частиною індивідуальної програми розвитку є індивідуальна навчальна  програма дитини з особливими освітніми  потребами, що розробляється на основі типових навчальних програм загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі спеціальних, з відповідною  їх адаптацією. Індивідуальна навчальна програма визначає зміст, систему знань, навичок і вмінь, які мають опанувати учні в навчальному процесі з кожного предмета, а також зміст розділів і тем. При складанні індивідуальної навчальної програми педагоги в першу чергу аналізують відповідність вимог навчальної програми та методів, що використовуються на уроці, актуальним і потенційним можливостям дитини з особливими потребами з урахування комплексу порушень.

Індивідуальна програма розвитку розробляється на один рік.  Двічі на рік (за потребою частіше) переглядається з метою її коригування. Зокрема, коли у дитини виникають труднощі у засвоєнні визначеного змісту навчального матеріалу, чи навпаки виникає необхідність перейти до наступного рівня складності виконання завдань.

До  складання індивідуальної навчальної програми залучаються батьки, які  повинні мати чітке уявлення про  те, чому навчання дитини потребує розроблення індивідуальної навчальної програми. Така співпраця забезпечить інформування батьків про потенційні можливості дитини, динаміку її розвитку.

Невід’ємною складовою процесу розроблення індивідуальної програми розвитку є оцінка динаміки розвитку дитини з особливими освітніми потребами, збирання відомостей про її успіхи (учнівські роботи, результати спостережень педагогів, контрольні листки, результати тестів, робота в зошитах тощо).

Визначення рівня сформованості знань, умінь і навичок учнів з особливими освітніми потребами здійснюється з метою забезпечення позитивної мотивації навчання, інформування учнів про їх індивідуальні досягнення, визначення ефективності педагогічної діяльності вчителів. Оцінювання навчальних досягнень учнів зі складними порушеннями розвитку, які навчаються за індивідуальним навчальним планом і програмою, здійснюється за обсягом матеріалу, визначеним індивідуальною навчальною програмою. Але, система оцінювання навчальних досягнень учнів повинна бути стимулюючою [12].

Складовою індивідуальної програми розвиту дитини з комплексними порушеннями є індивідуальний навчальний план, що визначає перелік навчальних предметів, послідовність їх вивчення, кількість годин, що відводяться на вивчення кожного предмета за роками навчання, та тижневу кількість годин. У плані враховуються додаткові години на індивідуальні і групові заняття, курси за вибором, факультативи тощо.

 Для проведення корекційно - розвиткових занять в індивідуальному навчальному плані учня передбачається від 3 до 8 годин на тиждень (кількість годин визначають відповідні психолого-медико-педагогічні консультації).

 Індивідуальний навчальний  план та індивідуальна навчальна програма розробляється педагогічними працівниками, у тому числі з дефектологічною освітою, які беруть безпосередню участь у навчально-виховному процесі, за участю батьків дитини або осіб, які їх замінюють, та затверджується керівником навчального закладу.

Розклад уроків для дітей з особливими освітніми потребами складається з урахуванням індивідуальних особливостей їх навчально-пізнавальної діяльності, динаміки працездатності протягом дня і тижня та з дотриманням санітарно-гігієнічних вимог.

Навчання дітей з помірною розумовою відсталістю здійснюється за спеціальними навчальними програмами для спеціальних навчальних закладів для розумово відсталих дітей та (або) за індивідуальною навчальною програмою. Допускається адаптація змісту освіти до пізнавальних можливостей учнів, що виявляється в зменшенні обсягу матеріалу, його спрощенні за характером і структурою, збільшення кількості годин на вивчення окремих тем та постійне повторення навчального матеріалу у поєднанні з предметно-практичною діяльністю.

Корекційно-розвиткова робота проводиться педагогами, психологами з відповідною освітою, які залучаються з НРЦ, ПМПК, спеціальних навчальних закладів шляхом укладання угод про співпрацю, а також  психологами шкіл, установ соціального захисту, ПМПК, центрів практичної психології та соціальної роботи, створених при управліннях освіти і науки, ресурсних центрів. Координація послуг зазначених фахівців здійснюється місцевими управліннями освітою, відповідно до інформації, отриманої від навчальних закладів.

На допомогу психологам, педагогам у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами рекомендується методичний посібник «Психологу про дітей з особливими потребами у загальноосвітній школі» [19].

         Окрім цього, для педагогів та батьків Міністерством рекомендовано серію  «Інклюзивна освіта» комплектів методичних посібників «Путівник для вчителів», «Путівник для батьків» (Київ, 2010, за загальною  редакцією Колупаєвої А. А.).

Зазначені навчально-методичні матеріали висвітлюють особливості розвитку, навчання та виховання дітей з особливими освітніми потребами, методичні рекомендації щодо забезпечення навчальних потреб таких учнів.

Окрім цього, для педагогів та батьків Міністерством рекомендовано серію  «Інклюзивна освіта» комплектів методичних посібників «Путівник для вчителів», «Путівник для батьків» (Київ, 2010, за загальною  редакцією Колупаєвої А. А.).

Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання у загальноосвітніх навчальних закладах для дітей з особливими освітніми потребами (за нозологіями), щороку розміщується на офіційному сайті Міністерства та в Інформаційному збірнику МОН.

Таким чином, складання індивідуальної програми розвитку дитини з особливими потребами сприяє залученню дитини до альтернативних форм здобуття освіти, створенню умов для навчання, реабілітації, соціальної адаптації та інтеграції її в суспільство.

 

Література для опрацювання:

1. Аміров М.М. Реабілітація дітей з вадами розвитку / М.М. Аміров. – К. : Вид-во А.С.К., 2004. – 192 с.

2. Бараль Э.Ю. Интеграция детей с ограниченными возможностями в образовательное пространство школы [Електронний ресурс]. – Режим доступу: vsemmiroom@  mtu-net.ru 12.2000;

3. Гудонис В., Баркаускайте М. Интегрированное обучение детей с нарушениями зрения / В. Гудонис // Дефектология. – 2006. - № 3. – С. 78-82

4. Даліес Е., Стаффорд К. Залучення дітей з особливими потребами до загальноосвітніх класів / Е Даліес. – Львів: Т-во «Надія», 2000. – 255 с.

5. Дети с отклонениями в развитии: Методич. пособие / Сост. Н.Д. Шматко. – М.: Аквариум, 1997. – 370 с.

6. Дети с ограниченными возможностями: проблемы и инновационные тенденции в обучении и воспитании / Сост. Н.Д. Соколова, Л.В. Калинникова М. – М.: ООО «Аспект», 2005. – 448 с.

7. Дефектология: Словарь-справочник / Авт.-сост. С.С. Степанов. – М.: Новая школа, 1996. – 80 с.

8. Діти з особливими потребами у загальноосвітньому просторі: початкова ланка / За ред. В.І. Бондаря, В.В. Засенка. – К.: Наука, 2004. – 152с.

9. Єфімова С.М. Вивчення стану готовності педагога до інтегрованого навчання дітей з особливими потребами в умовах загальноосвітнього закладу // Наук. Записки Інституту психології АПН України ім.. Г.С. Костюка. – Вип. 26. – К., 2005. – С. 55-58

10. Засенко В.В. Інтеграція осіб з порушенням слуху: проблеми, пошуки, перспективи / Крок до компетентності та інтеграції в суспільство: Наук.-метод. зб. – К.: Контекст, 2000. – С. 61-63

11. Засенко В.В. Рівний доступ до якісної освіти дітей з особливими потребами / Крок до демократичної освіти: Журнал Всеукраїнського фонду «Крок за кроком» -  2002. - № 2 – С. 31.

          12. Здійснення процесу оцінки та розробки індивідуального навчального плану // Інклюзивна школа: особливості організації та управління: [навчально-методичний посібник] / кол. авторів: Колупаєва А.А., Найда Ю.М., Софій Н.З. та ін.; за заг. ред. Даниленко Л.І. – К. : Міленіум, 2007. – 128 с.

13.           Колупаєва А.А. Діти з особливими освітніми потребами та організація їх навчання. Видання доповнене та перероблене: наук. – метод. посіб. /А.А. Колупаєва, Л.О. Савчук. – К. : АТОПОЛ, 2001. – 274 с.

14.           Положення про навчально-реабілітаційний центр.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/go/z1502-12

15.            Про організацію психологічного і соціального супроводу в умовах інклюзивного навчання : Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від  26.07.2012 № 1/9-529.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: nmcio.ippo.kubg.edu.ua/wp-content/uploads/2014/03/1_9-384.

16.           Про організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами : Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 08.08.13 р. № 1/9-539. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: old.mon.gov.ua/img/zstored/files/1-9-539.doc

17.           Про організацію інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах : Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 18.05.2012 р. № 1/9-384. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: osvita.ua/legislation/Ser_osv/29627

18.           Про організацію навчально-виховного процесу для учнів з особливими освітніми потребами загальноосвітніх навчальних закладів у 2015/2016 навчальному році [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ppko-koippo.edukit.kr.ua/

19.           Обухівська А., Ілляшенко Т, Жук Т. Психологу про дітей з особливими потребами у загальноосвітній школі / А. Обухівська. - Київ: Міленіум, 2012. - 123 с.

20.           Система осіб з особливими потребами. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: osvitportal.loda.gov.ua/old/portal/Освіта_осіб_з_особливим

21.           Таранченко О.М., Найда Ю.М. Загальні принципи здійснення адаптацій та модифікацій навчально–виховного процесу / О.М. Таранченко. – К.: Міленіум, 2007. – 122 с.

22.           Таранченко О.М., Найда Ю.М. Врахування відмінностей розвитку та навчальної діяльності дітей з особливостями психофізичного розвитку  в процесі навчання / О.М. Таранченко. – К.: Міленіум, 2010. – 221с.